Для вас, батьки

                          

Поради психолога



      «Рекомендації батькам, або як ходити в дитячий садок без нервування»
1. Будити дитину спокійно: прокинувшись, він повинен побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте його зранку, не смикайте, не докоряйте за помилки і помилки, навіть якщо «вчора попереджали».

2. Не квапити - вміння розрахувати час - ваше завдання, якщо вам це погано вдається, то провини дитини в цьому немає.
3.. Не прощатися, попереджаючи і направляючи: «Дивись не балуйся, веди себе добре, і т. д.». Побажайте йому успіху, підбадьорте, знайдіть кілька ласкавих слів.
4 Зайвим буде попередити персонал дитячого садка про смаки малюка. Але робити це слід у його відсутність, коли він пішов в ігрову кімнату або зайнявся з іншими дітьми, так як подібні розмови ніби програмують дитину на вчинення відповідних дій: він стане лише сильніше вередувати і наполягати на відмові від їжі, пояснюючи це словами матері чи бабусі.
5. Не говорити гидоти.  «Якщо ти будеш плакати, я за тобою взагалі не прийду», «Якщо ти будеш плакати, я зараз розвернуся і піду», «Що ти стоїш, як стовп», «Всі діти, як діти, а ось наша...».
6. Сцени, які діти влаштовують батькам, говорять про те, що малюки досить добре знають "слабкі" місця дорослих.
7. Перемогти "сцени" допоможуть "ритуали".
8. Не перекладати відповідальність.
    Підготовлено Оленою Нестеренко, практичним   психологом, за матеріалами журналу     "Практичний психолог: дитячий садок"


                                      Адаптація дитини до дитячого садочка.
Правила для батьків.

Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.
  1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
  2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
  3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
  4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив джля дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитчяому садку, коментуючи все, що побачили.
  5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
  6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
  7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
  8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
  9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
  10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
  11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
  12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
  13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
  14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно, печально…”  Більш детально про відображення і прийняття дитячих почуттів можна прочитати в книзі Ю.Б. Гіппенрейтер “Общаться с ребенком. Как?”

                                                                                                          Легкої вам адаптації

Актуальні поради для батьків старшого дошкільного віку

Чим шкідливий для дитини телевізор?

Соціологи запевнюють, що дошкільнята проводять перед екраном телевізора в середньому до 50 годин на тиждень. Лікарі стверджують, що допустима тривалість перегляду телепередач для дитини старшого дошкільного віку не повинна перевищувати 30 хвилин. Більш тривалий час, проведений перед телеекраном, викликає у більшості дітей негативні зміни у стані організму: гальмується розвиток лівої півкулі головного мозку, відповідальної, зокрема, за розвиток мовлення; порушується зір; розвивається хронічна перевтома. 
Телепередачам слід протиставити рухливі ігри, спортивні вправи, корисну домашню роботу тощо.

Що робити, якщо дитина крадькома бере вдома гроші?

Відразу ж необхідно з’ясувати, для чого саме гроші знадобилися вашому маляті. Один з найбільш неприємних варіантів – це вимагання старших товаришів. Це слід суворо припинити одразу ж. причому необхідно зрозуміти, що дитині в такій ситуації самотужки ніяк не впоратися. Ваша дитина не повинна відчувати страху, тиску, не повинна бути жертвою. У цьому випадку не слід засуджувати її занадто суворо. Інший варіант – якщо дитина бере гроші, щоб купити на них щось своїм друзям: жувальну гумку, дрібні іграшки та інші «безцінні» речі. Як правило, це малюк робить задля того, щоб підвищити свій статус серед приятелів, завоювати довіру. Спробуйте пояснити, що друзі, яких можна заробити подарунками, – це не надійна компанія. Намагайтеся запропонувати маляті інші способи підвищення статусу – запросіть його друзів у гості, пограйтеся усією компанією. 
Якщо вам так і не вдалося розкрити таємницю, навіщо маляті гроші, не слід «витягати» з нього правду будь – якими способами. Просто на майбутнє пам’ятайте, що вам потрібно мати дуже теплі, довірливі стосунки зі своєю дитиною. Тоді для вас не будуть загадкою таємні мотиви її поведінки. Вона поділиться з вами своїми проблемами, бажаннями, і ви зможете купити дитині саме ту іграшку, про яку вона давно мріяла, разом піти до магазину і витратити якусь невелику суму грошей, допомогти їй обрати подарунок для друга тощо. 
Якщо випадки, коли дитина бере гроші або чужі речі, стали досить частими, потрібно звернутися до дитячого психолога.

Що означає кривляння дитини та як усунути цю звичку?

Якщо ваша дитина почала кривлятися і ви вирішили відлучити її від цієї поганої звички, пам’ятайте: найменш ефективним засобом боротьби з кривляннями є те, що батьки сварять малюка і розповідають, як негарно він поводиться. 
Причиною дитячого кривляння найчастіше є дефіцит любові та турботи про неї. Дитина міркує приблизно так: «Коли я буду кривлятися і корчити гримаси, всі одразу на мене будуть дивитися». Така поведінка ніби сигналізує вам: «Приділи мені увагу! Побудь зі мною! Підтримай мене!». Тому батькам потрібно відкласти всі свої важливі справи та проводити з дитиною більше часу. 
Можна вигадати та розповісти малюкові казкову історію про хлопчика або дівчинку, які увесь час кривлялися і через це втратили друзів. Ще краще показати дитині інші способи, за допомогою яких вона зможе привернути до себе увагу інших людей, наприклад: навчитися робити щось краще за інших. Для цього потрібно допомогти малюкові знайти заняття, яке було б для нього захопливим, корисним та цікавим. Якщо дитина почувається не впевнено в собі, намагаєтеся створити такі ситуації, у яких вона відчуватиме власні переваги та успіх.

Підготували вихователі групи Скрипка А. Г . та Деньщикова Т. В. за матеріалом 
                                   nadoest.com/

Немає коментарів:

Дописати коментар